“Essay on Human Understanding” by John Locke
Серед де-яких людей є поширеною усталена думка про iснування в процесi розумiння певних природжених принципiв, первiсних понять, koinnai ennoiai, знакiв, що їх нiбито вiдбито e у розумi людини котрi душа отримує пiд час першого свого втiлення i приносе з собою до свiту. Щоб переконати неупереджених читачiв що подiбне припущення не є правдивим достатньо буде продемонструвати (що я i збираюся зробити в наступних частинах цього Дослiдження) як люди, майже не користуючись своїми природженими здiбностями, можуть оволодiти всiма тими знаннями якими вони володiють без допомоги з боку будь-яких уроджених вiдбиткiв та досягти стану впевненостi без жодних подiбних понять або принципiв. Я гадаю що будь-хто з легкiстю погодився б що було б недоречним припущення про наявнiсть понять про кольори у розумi iстоти, якiй Бог дав можливiсть бачити та отримувати iнформацiю про кольори з зовнiшнiх об‘єктiв; не менш нерозумним буде намагання приписати iстиннiсть де-кiльком ствердженням про вiдбитки природних явищ та уродженi знаки тимчасом як ми можемо спостерiгати в нас самих такi здiбностi, якi дозволяють нам отримувати знання про цi явища настiльки ж легко, якби їх було б спочатку вiдбито у нашому розумi. Проте, завдяки тому що людинi не дозволяється безцензурно дотримуватись власних думок у пошуках iстини коли вони хоч на мить зводять її з проторованого шляху, менi доведеться викласти причини що вони змусили мене пiддати сумнiву iстиннiсть подiбної точки зору. Я зроблю це як вибачення за те що помиляюся, якщо це й насправдi так; останнє я залишаю на розсуд тим, хто, разом зi мною, схильнi приймати iстину коли б вони її не знаходили.
2. Загальна згода – великий аргумент. Немає нiчого такого що частiше сприймають як належгне за ствердження про iснування певних принципiв, як умоглядних, так i практичних (оскiльки говорять про обидвi цi категорiї), котрi є загальноузгодженими усiм людством й котрi, таким побитом, як стверджують, обов‘язково мають бути вiдбитками що їх отримують душi людей та приносять з собою до свiту так само як i будь-якi з своїх природжених здiбностей.
3. Загальна згода не доводить природженостi. Цей аргумент, що витiкає з загальної згоди мiстить в собi один великий недолiк – якби тезiс про iснування iстин якi було узгоджено усiм людством був вiрним, то це ще не було б доказом того що вони є природженими у випадку коли б можна було довести iснування якого-небудь iншого шляху яким люди здатнi були б досягти подiбного порозумiння стосовно речей де це порозумiння iснує.
4. Але що ще гiрше, цей аргумент стосовно загальної згоди що його використовують з метою довести iснування природжених принципiв здається менi лише демонстрацiєю того що жодних таких принципiв не iснує, просто тому що не має таких якi б було схвалено усiм людством.
